Хочете ви того чи ні, але способи спілкування наших дітей вражаюче змінилися протягом останнього десятиліття. Вони рідше зустрічаються і телефонують один одному, проте постійно на зв'язку в соціальних мережах. У якомусь віці, між 11 та 14 роками, залежно від підліткової моди та, частково, місцевого законодавства, ваш син чи дочка захочуть завести собі сторінку у Facebook, «ВКонтакті» чи Instagram, але значна відповідальність за те, як у них підуть справи в онлайн спілкуванні – лежить на батьках.
Заборона марна.
Деякі батьки чекають на якусь чарівну круглу дату на кшталт шістнадцятиліття чи іншої події, забороняючи реєструватися в соцмережі до певного часу. Це безнадійна дорога, тому що підліток зробить це тоді, коли в його класі чи близькому оточенні без цього стане просто неможливо. І якщо ви це забороняєте, то все станеться потай від вас. Опиратися цьому не можна, а отже, треба очолити.
Багато екранів.
Якщо ви поставили домашній комп'ютер у вітальні і вважаєте, що тепер активність дитини в мережі ви контролюєте, ви втратили смартфони, планшети, шкільні комп'ютери, телевізори, ігрові приставки. Спілкуватися з друзями можна за допомогою всього перерахованого вище, і головним інструментом буде смартфон. У цьому факті є низка небезпек, про які повинні знати і ви, і дитина.
Особиста безпека.
Наодинці з комп'ютером або смартфоном легко забути, що в мережі мільярди людей. Різних. У мережі вашою дитиною можуть зацікавитися шахраї різного роду, тролі різного ступеню небезневинності, а також ще небезпечніші персонажі на кшталт педофілів. Щоб максимально убезпечитись від подібних загроз, потрібно опанувати правила мережевої безпеки, які так само важливі, як правила дорожнього руху. Правила прості – не видавати людям своє ім'я, місце навчання та проживання, повідомляти батькам або іншим довіреним дорослим особам про будь-які розмови на тривожні теми, уважно контролювати контент, що публікується в мережі. Особливо небезпечні фото та відео, оскільки за зображеннями можна зрозуміти, де відбувається подія, а в смартфоні ще й дбайливо можуть додавати до фотографій геомітки.
Головне правило.
Головна помилка, яка чатує в мережі на дорослих, і дітей, – відчуття, що все це гра. Не бачивши перед собою обличчя людини, не отримуючи звичний відгук у вигляді жестів, інтонації та міміки, легко відчути, що все це жартома, не всерйоз, і – наговорити зайвого. Друга помилка – не розуміти, наскільки широке коло знайомих і незнайомих людей, а також бездушних роботів побачить будь-яке слово, сказане в мережі. Саме тому одна з найважливіших речей, яку треба пояснити підлітку на все життя, звучить так: не пиши в Інтернеті того, що не зможеш сказати людині в очі, стоячи перед усім класом і всіма знайомими. Тільки того, хто зрозумів і відчув це правило, можна випускати на простори соціальних мереж.
Для простоти розуміння можна розділити цю істину на частини: «Написати небезпечніше, ніж сказати» і «За кожним словом і дією завжди стежать сторонні».
Домовтеся «на березі».
Навіть якщо ви впевнені, що дитина зрозуміла всі правила, батьківське серце ні-ні та й захоче переконатися, що справи йдуть благополучно. Не робіть це потай, в ідеалі - домовтеся із сином чи дочкою, як працюватиме контроль. Чи комфортно дитині відкрити пароль до свого облікового запису? Додати батьків у друзі? Або здатися на милість спеціалізованої програми батьківського контролю? При розумному використанні останній варіант може бути найменш болючим, оскільки якісні програми здатні піднімати тривогу в певних ситуаціях (наприклад, з появою в листуванні ключових слів), не змушуючи при цьому вивчати все листування.
Також бажано заздалегідь озвучити можливі «адміністративні заходи», такі як блокування доступу до мережі з усіх пристроїв до того, як буде зроблено домашні завдання, або позбавлення особистого смартфона за серйозні провини. Звичайно, тут важливо дотримуватися міри і мінімально обмежувати свободу дитини, коли вона поводиться соціально прийнятно.
Остерігайтеся цькування.
Одна з найнебезпечніших речей, що відбувається з підлітками в соцмережах, – це онлайн цькування з боку ровесників (останнім часом для цього явища часто використовується калька з англійської – кібербулінг). Дослідниками доведено, що це явище має тривалі наслідки, що впливають на долю жертв. У порівнянні зі звичайними неприємностями в школі у онлайн цькування є дві великі небезпечні відмінності: онлайн переслідування тривають весь час, не закінчуючись після шкільних занять, а також відсутність вищезгаданого особистого контакту набуває ще більш потворних і гіпертрофованих форм.
Варіантів може бути багато – підглянути пароль недруга і від його імені написати щось у соцмережі, викласти на огляд однокласників фото, що ставить жертву в незручне становище, розголосити стороннім щось розказане секретно і так далі. Ці види цькування не дуже впадають у вічі дорослим, але сильно пригнічують дітей, тому за будь-яких сумнівів, незрозумілого поганого настрою і так далі треба докласти серйозних зусиль: від розмов до моніторингу засобами батьківського контролю, щоб розібратися і припинити цькування. У різних країнах для цього є різні організації, які допомагають батькам, але навіть за їх відсутності є непоганий варіант – звернутися по допомогу до школи, де навчаються діти. Також можливе й зворотнє – ви виявите, що це ваша дитина цькує інших.
Стати попутником.
Найкращий спосіб не втратити контакт із дитиною в міру її занурення в світ інтернет-мереж – робити щось разом. Допоможіть дитині завести обліковий запис на Фейсбуці та правильно налаштувати рівень конфіденційності. Читайте профільні новини і розповідайте дитині, що фотографії в Snapchat зовсім не самознищуються, а за контекстною рекламою на веб-сторінках можна здогадатися, що підліток раніше шукав в Google. Підлітки серйозно стурбовані питаннями конфіденційності, тому, ставши однодумцем дитини у цьому питанні, батьки можуть заробити чимало очок у рейтингу довіри.
